патський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України” та філій проводиться на території області суцільна весняна дератизація, метою якої є регуляція чисельності мишовидних гризунів, наближених до місць проживання людей. Це пов'язане з їх надзвичайно великим епідеміологічним значенням, оскільки вони є переносниками збудників багатьох інфекційних хвороб, а також і господарським значенням, яке заключається у знищенні і псуванні величезної кількості харчових продуктів та господарських будівель.
Слід пам'ятати, що мишовидні гризуни вкрай ненаситні і їдять всі продукти (за винятком зіпсованих), а крім того псують і забруднюють ще у декілька разів більше. У епідеміологічному плані мишовидних гризунів слід розглядати як живих переносників збудників інфекційних хвороб — чуми, туляремії, лептоспірозу, трихінельозу, кишкових інфекцій та ін.
Найбільш поширеними видами мишовидних гризунів, які зустрічаються в містах і сільських населених пунктах, є сірі щури та домові миші. Місця їх перебування тісно пов'язані з середовищем проживання людини, тому що поряд з людиною завжди є кормова база. Як правило, вони заселяють господарські, складські, житлові приміщення, підвали, горища, а також відкриті території, де накопичуються харчові відходи, побутове сміття і т.ін.
Сірі щури і домові миші характеризуються високою пристосовуваністю до умов існування, що сприяє швидкому та широкому освоєнню ними нових територій. Крім того, мишовидні гризуни надзвичайно швидко розмножуються. Самка сірого пацюка протягом року дає потомство 60-80 особин, які у 3-х місячному віці починають розмножуватися. Розмножуються вони круглий рік, однак відмічаються два піки їх чисельності - весна і осінь. Саме тому до цих періодів і приурочується суцільна весняна і осіння дератизація, яка і дає змогу знищити максимальну кількість гризунів. Знищити мишовидних гризунів як види неможливо, тому метою дератизаційних заходів є лише регуляція (зменшення) їх чисельності.
Особливу небезпеку мишовидні гризуни представляють як носії і розповсюджувачі збудників лептоспірозу. Лептоспіри паразитують в нирках гризунів і з сечею виділяються у зовнішнє середовище - воду, готові харчові продукти , зерно злакових культур і т.п. Із навколишнього середовища збудник проникає в організм людини або ж іншої тварини через слизові оболонки і навіть незначні ушкодження шкіри, а також при вживанні забруднених виділеннями гризунів продуктів (немитих фруктів, ягід або готових продуктів, які не підлягають термічній обробці). Небезпека захворіти на лептоспіроз виникає також при роботі на присадибних ділянках, при проведенні сільськогосподарських робіт - косовиця, обмолот зернових, а також при вживанні сирої води з випадкових водоймищ, при купанні, при роботі на вологих заболочених територіях без спецодягу (гумові чоботи, рукавиці).
При аналізі захворювання на лептоспіроз в цілому по державі, встановлено, що Закарпатська область займає одне з перших місць серед областей з найбільш високими рівнями захворюваності на лептоспіроз, показники захворюваності перевищують середньодержавні показники у 2,1-5,5 рази відповідно по роках. Захворювання на лептоспіроз реєструються в усіх районах області і характеризуються високою летальністю.У зв'язку з цим першочергова роль у системі заходів з профілактики лептоспірозу відводиться проведенню дератизації з метою зменшення чисельності мишовидних гризунів.
Тому, у відповідності до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ та на підставі Доручення генерального директора ДУ”Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України” у області щорічно двічі на рік проводиться суцільна одноразова дератизація. Для збільшення повноти охоплення суцільною дератизацією відкритих територій, приватного житлового сектора та інших епідеміологічно значимих об'єктів вкрай необхідне покращення стану фінансування суцільної дератизації з плануванням у бюджетних видатках цільових коштів на її проведення.
Підготували: Балко Марина Миколаївна та Жиган Валентина Михайлівна