Виноградівська райСЕС. Камерна обробка вогнища епідспалаху
Формування санітарно-епідеміологічноїслужби на Закарпатті розпочато в листопаді 1946 року за постановою Ради народних комісарів Закарпатської області. Інфекційна захворюваність в післявоєнні роки на Закарпатті становила величезну небезпеку для населення краю.
Масова захворюваність на висипний тиф, що досягла показника 342 на 100 тис. населення, поворотний тиф – 150, малярію-87, дифтерію – 64, черевний тиф –90,7, дизентерію – 204. Особливо загострилась ситуація в гірських районах , де цілі села були охоплені епідеміями висипного тифу, поворотного тифу, корости , масова завошивленість, гідрофобія (сказ), туберкульоз.
Очолила боротьбу з цим злом самовіддана жінка Шестакова Марія Митрофанівна, яка працювала першим головним санітарним лікарем області у 1946-1951 роках. Почавши з нуля , в 1950 році служба вже нараховувала 38 лікарів. Це були віддані справі люди, які тижнями, місяцями працювали у найвіддаленіших районах області, маючи на озброєнні дезкамери “ Сакса” на дерев'яних колесах, запряжених кіньми, організовували в селах помивні пункти, обробляли речі, проводили комплекс протиепідемічних робіт , часто голодні, холодні, не завжди зрозумілі для населення , вони вже в 1950 році знизили захворюваність висипним тифом у 50 разів, черевним тифом у 7 разів, дизентерією у 3 рази в порівнянні з 1946 роком.
Необхідно згадати добрим словом героїв тих років – Механікову В.І., Білоусову Н.В, Гавриленко В.М.
Сьогодні здається все ясним і зрозумілим , але в ті часи вирішення проблем вимагало надзвичайного напруження сил, самовідданої праці з ризиком для життя. На фоні колосальної бідності населення гірського краю, недостатньої кількості лікарняних ліжок, медикаментів, коли цілі сім'ї хворих залишалися вдома, епідеміологи працювали цілодобово. У витоків епідеміологічної служби краю стояли відомі фахівці Дякіна Г.С., Толчинська Р.Н., Іванілова Г.У., Флєк С.М., Єгорова Н.Н., Зінченко А.П., Москалець М.Д., Гавриленко В.М., Грабовський М.І. та інші.
В 40-50 роках основна робота була направлена на ліквідацію епідемій і відповідно більше працювали епідеміологи, дезинфекціоністи, паразитологи. В ті роки для лабораторного забезпечення їх діяльності було організовано першу бактеріологічну лабораторію. Спочатку – невеликий підрозділ на одну лабораторну бригаду, який виконував діагностичні та профілактичні дослідження невеликого обсягу бактеріологічні дослідження на черевний тиф, дизентерію, дифтерію. Проводились також дослідження питної води, харчових продуктів, змивів в значних кількостях на недосконалому обладнанні.
За 61 рік діяльності санітарно-епідеміологічна служба краю пройшла непростий шлях становлення. На сьогоднішній день служба в області представлена більш ніж тисячним колективом фахівців, двома міськими ,13 районними, обласною санітарно-епідеміологічними станціями та Ужгородською дезинфекційною станцією. Всі лабораторії протиепідемічного та санітарно-гігієнічного профілю служби отримали державну акредитацію , довівши рівень устаткування та впровадження сучасних лабораторних технологій, професійності і компетенції до державного визначення.